Аккерманська середньовічна фортеця

Akkerman — Аккерманська фортеця.

На відстані  86 км. від міста Одеса,  на березі Дністровського лиману розташовано затишне українське містечко Білгород-Дністровський.  

Античне місто Тіра

Білгород на Дністрі – легендарне місто, пам’ятка  сивих віків… Його історія починається ще з кін. VІ ст. до н.е., коли стародавні греки заснували своє поселення на мису річки Тірас, так називали Дністер у давнину. 

Akkerman
Akkerman
Антична кераміка
Akkerman
Фрагмент мармурової статуетки Афродіти
Akkrman
Фрагмент грецького напису (м. Тіра)

З часом Тіра стає  однією з найвизначніших давньогрецьких колоній   Північно-Західного Причорномор’я, важливим ремісничим, торгівельним та культурним центром. Це було типове античне місто з  могутньою  системою оборонних споруд (кам’яними стінами з високими вежами),  житловими кварталами, святилищами, скульптурами богів – покровителів та ін.  У наш час розкриті рештки античних споруд та вулиць можна побачити просто неба — варто лише завітати до середньовічної  Аккерманської фортеці.

Akkerman у багаточисленних  літописах, хроніках, наукових працях та спогадах

Akkerman

Бурхлива та цікава історія Білгорода на Дністрі описана у багаточисленних  літописах, хроніках, наукових працях та спогадах… За  тисячі років  існування місто на березі лиману змінило стільки ж імен, скільки й господарів: Тірас, Монкастро, Акджа Керман,  Аккерман, Білгород, Аспрокастрон  і т.д.   Багатовікова історія позначилась  на міській архітектурі —  різноманіття  історичних пам’яток  вражає. Своєю міццю та грандіозністю виокремлюється саме Аккерманська фортеця.

Аккерманська фортеця , 1893 р.

У писемних джерелах  90-их років XV ст.  згадують   молдавській Білгород або Аспрокастрон. Місто на Дністрі стає  важливим міжнародним портом середньовічного Причорномор’я, частиною довгого «Молдавського» торгового шляху. У міські порти поставляли золоту парчу, оксамит, шовкові тканини,  вино, корабельні щогли,  рис, опіум, килими, оливки, оцет, а також арабські та індійські товари. З міста ж  вивозили віск, мед, освітлене  вершкове масло, сало,  шкіру, торгували ножами, хутром та упряжжю.

Розбудова основної частини могутньої фортеці

Білгород — визначне середньовічне  місто, кількість його  населення сягала  20 тисяч чоловік (татари, волохи, болгари, русини, греки, вірмени, євреї тощо). Саме у цей період відбувається розбудова основної частини могутньої фортеці (кін. XIV-70-ті рр. XV ст.). Її зводили у декілька етапів: у часи панування молдавських князів Александру чел Буна (Доброго, 1400-1432),  Штефана ІІ (1433-1447), Штефана чел Маре  (Великого, 1457-1504). 

Молдавські середньовічні монети
Портрет-ікона Штефана ІІІ Великого

Потужні оборонні мури Білгород-Дністровської фортеці, чудово збереглися до наших днів.  Скільки ж історичних подій та середньовічних таємниць пам’ятає це величне укріплення!

Аккерманська фортеця — оборонна споруда

Аккерманська Фортеця  неодноразово потерпала від  нападів завойовників. У XV столітті молдавський гарнізон укріплення  та міські жителі  декілька разів захищали  її від турків-османів.  Після облоги велетенською  османською армією,  у серпні 1484 р.  місто було захоплено  воїнами  султана Баязида II.   Більш ніж на 300 років  ці землі стають частиною Османської імперії.  Звісно,  турецькі майстри будували нові споруди у фортеці, проводили ремонтні роботи  відповідно до вимог військового-інженерного мистецтва.  Це надало укріпленню рис, притаманних османським фортецям.

 «Фортеця ця є такою, що до неї ні з якого боку не можна підступитися: (неможливо зробити) підкопи, (підібратися) із-за насипу чи укриття, (або вирити ) окоп». Турецький мандрівник Евлія Челебі, перу якого належать ці рядки, у XVII ст. був просто приголомшений величчю Аккерманської фортеці.  Особливо його увагу  привернули потужність укріплення, чудові османські гармати, оборонний та економічний потенціал твердині.

Баязид ІІ – 8-й султан Османської імперії
Малюнок з рукопису «Сувлейман-наме» 1558 р.
Фрагмент топографічної карти замку Аккерман інж. Кауффера, 1793 р.

Запоріжські козаки

Протягом XVI-XVIII століть до Аккерману постійно здійснюють військові походи   козаки. Під стінами стародавньої  фортеці побували видатні козацькі ватажки: Григорій Лобода, Іван Сірко, Семен Палій, Іван Суліма, Петро Конашевич-Сагайдачний та ін. Неодноразово козацькі  загони захоплювали передмістя  та здобували багату здобич, але твердиня ще довго лишалася важливим форпостом  Османської імперії у Північному Причорномор’ї.

А століття XVIII- поч. XIX  принесли з собою три російсько-турецькі війни (1768 — 1774, 1787-1791, 1806-1812). Згідно Бухарестської мирної угоди (1812 рік) Російська імперія розширила свої території у   західному напрямку, внаслідок цього Аккерманська  фортеця  перестає бути прикордонним форпостом та у 1832 році  втрачає статус оборонної споруди.  Лише у середині ХХ ст. вона отримує статус пам’ятки архітектури, яка знаходиться під охороною держави.

Середньовічні  фортифікатори

Середньовічні фортеці та замки, споруджені сотні років тому, донині приголомшують своєю могутністю та величчю. За свою довгу історію вони пережили  народження, колосальний розквіт та занепад.  У наш час фортеці живуть музейним життям, оповитим легендами та військовими хроніками, а у  давнину кожне укріплення  без перебільшення було мурованим серцем міста.

Талант  середньовічних  фортифікаторів  полягав  у вмінні заощаджувати сили оборонців, використовуючи унікальні особливості ландшафту. Білгород-Дністровська фортеця розташована на уривчастому правому березі Дністровського лиману.   З боку суходолу укріплення оточує  глибокий рів, завширшки до 14 м. Це була майже нездоланна перепона на шляху завойовників.

Укріплення в  плані має вигляд неправильного багатокутникаЙого площа сягала ~ 9 га. Стіни фортеці були укріплені  34 вежами (прямокутними, круглими, восьмикутними, трикутними  тощо).

Невід’ємною  частиною будь-якої фортеці були бастіони спеціальні вежі, верхні яруси, яких використовували для встановлення гармат.

Фортеця мала декілька оборонних ліній: здолавши зовнішню лінію оборони, супротивник опинявся перед значно могутнішими мурами,  під вогнем зі стін та башт. Внутрішні мури розділили  територію укріплення на 4 частини (4 двори), кожен мав своє спеціальне  призначення.

Цитадель

Давня,  міцна та нездоланна Цитадель – це своєрідна фортеця у фортеці. Коли інші двори підкорялися ворогу, тут ще довго можна було тримати оборону. Цитадель  має вигляд чотирикутника. Головними ланками оборони слугували  4  майстерно збудовані вежі:

  • Комендантська – найміцніша та найвища ( ~16 м. ) вежа у фортеці, призначалася для розміщення військового штабу;
  • Темниця — за народними переказами у цій вежі  утримували важливих  військових полонених;
  • Евакуаційна – поверхи вежі мали сполучення з бойовим ходом замку та з дворовими приміщеннями. Раніше  споруда мала вихід  на земляний вал, підсипаний до фортечних мурів.
  • Скарбниця (не збереглася, її рештки можна побачити з боку Дністровського  лиману) —  за легендами саме у цій вежі знаходилися  скарби міста.
Малюнок К. Боссолі. Вежа Скарбниця. 1838 р.

У Цитаделі мешкав комендант фортеці, зберігали військовий арсенал.   У  середині двір був брукований кам’яними плитами. Під час археологічних досліджень відкрито керамічний водогін та опалювальні труби. За місцевими переказами у Цитаделі знаходився таємний хід на лиман.

1869 р. Фото К. Мігурського

Евлія Челебі, описуючи Аккерманську фортецю повідомляє : «… цитадель являє собою чотири башти, подібних  галатській. В цій внутрішній фортеці стоїть королівський палац, в якому живе комендант, і зберігається військовий арсенал». У наш час на території цитаделі можна побачити підвал — арсенал, побудований  у османський період та залишки   християнської церкви (напівкругла апсида) у східній стіні.

Двори

Для постійного проживання гарнізону  слугував  Військовий двір, депобудували  лазарет, стайні, казарми. Вздовж  його мурів  проходила кільцева дорога, а в центрі розміщувався плац. Стіни з внутрішньої сторони мали потужну земляну підсипку,  що надавало їм додаткову міць  в разі  обстрілу ворожої артилерії. 

Найбільший двір фортеці – Громадський,  був призначений для укриття населення міста під час облоги.  Обороняли цей двір 18 веж, з багатьма пов’язані місцеві легенди та  перекази: Дівоча, Гаремна, Пушкіна тощо. 

Вхід на територію укріплення відбувався через  вежу Головних воріт.   Зв’язок між фортецею та містом здійснювався за допомогою дерев’яного мосту, з’єднаного ланцюгами з великою решіткою —  герсою.  Коли нападники наближалися до мурів твердині,  герса опускалася, додатково перекриваючи вхід. Кожної ночі сторожа за допомогою коловороту піднімала міст, приставляла його до залізних воріт, і тоді не можна  було ані ввійти, ані вийти із фортеці.

Вежа Головних воріт, кін. ХІХ ст.

Внутрішній простір двору був щільно забудований. За писемними джерелами, всього у середині фортеці було 1500 вкритих дранкою будинків. У наш час можна побачити   лише  залишки мінарету від турецької  мечеті, поруч археологи відкрили  фундамент християнської церкви.

Турецький слід

Залишки ще однієї  культової споруди, вірогідно  зведеної  турками-османами на поч. XVIII ст., також відкриті археологами у Громадському дворі. Будівля  мала досить рідкісну восьмигранну форму.

Залишки османської культової споруди.

З боку Дністровського лиману  територію фортеці захищали  міцні мури Портового двору.  Його система укріплень включала кам’яні стіни  та  « барбакан » (оборонний елемент, призначений для захисту підступів до брами замку або міста) з дозорною вежею.  На жаль, двір практично не зберігся до нашого часу.

Неможливо уявити собі  Аккерман без хамаму – турецької лазні.  Лазні стали невід’ємною частиною ісламської культури, оскільки передбачали не тільки очищення тіла, але й духа. Хамам — це ціла філософія, з особливими традиціями. У кожному  османському місті, в кожній провінції були зведені, принаймні, по кілька лазень. У Портовому дворі фортеці  побудували хамам для обслуговування гарнізону. Звісно, це був не єдиний хаммам в османському Аккермані.

1848 р. Малюнок М. Вебеля. Хамам султана Селіма.

Велич Аккерманської фортеці вражає та зачаровує й понині, а глибокі підземелля створюють навколо неї особливий ореол містики та моторошності.  Існує безліч легенд пов’язаних з підземними комунікаціями укріплення. Є згадки про підземелля і у спогадах мандрівників.  Нині, відомо про сховища — «підземні тайниці»:  одне розташовано неподалік від Дівочої вежі, інше — у південно-західному напрямку від вежі Головних воріт, третє – біля вежі Пушкіна.  Проте   підземелля  давнього укріплення досі не досліджено.

Піраміда з 10 ядер

Ще однією загадкою  є піраміда  з 10 ядер, що прикрашає північний береговий бастіон.  Це класичний зразок піраміди піфагорійського тетрактису. Для представників давньогрецької філософської школи  числова формула 1+2+3+4=10 – це людська душа.  У середньовіччя  ж піраміда  виступала у ролі талісману, який захищав від нещасть.   

Про появу цього символу у Аккерманський фортеці  існує безліч думок. Можливо  піраміда з’явилася  як охоронний знак, своєрідний талісман. Проаналізувавши плани фортеці, дослідники встановили, що  бастіон було зведено у другій половині XVIII ст. на місці круглої вежі. Можливо саме тоді й з’явилася на стінах Білгород-Дністровської фортеці  піраміда з ядер – тетрактис. 

Аккерманська фортеця —  пам’ятка національного значення, центр туризму

У наш час Аккерманська фортеця —  пам’ятка національного значення, центр туризму. Її давні стіни стали вдалою декорацією  для проведення фестивалів, концертів, зйомок багатьох кінофільмів. У фортеці знято близько 30 кінокартин: «Таразі. Прощання з пустелею», «Скарби кардинала Мазаріні», «Дорогою ціною», трейлер гри Middle-earth: Shadow of War, «Урок магіі» тощо.

Фото зі зйомок трейлеру до комп’ютерної гри за мотивами «Володаря перснів»
Фестиваль історичної реконструкції «Білий бастіон»

«Муровані стіни з баштами ніби виходили просто з води, а в воді одбивались такі самі стіни й башти, неначе хотіли впасти в глибоку синю безодню».

Іван Семенович Нечуй-Левицький. Опис Аккерманської фортеці. Повість «Микола Джеря»

Вежа Головних воріт
Дівоча вежа
Вартова вежа
Вежа Пушкіна
Мінарет. Громадський двір
Вежа Середніх воріт
Мури Військового двору
Цитадель
Аккерманська фортеця — місце, де оживає історія та народжуються легенди.

ЗАЛИШИТИ КОМЕНТАР

foo1.png

Про нас

КП "Фортеця""Аккерманська Фортеця"Офіційний сайт
foo2.png

Адреса

Одеськая область,м. Білгород–Дністровський,вул. Адмірала Ушакова, 2В
foo3.png

Контакти

Без вихідних: з 8:00 до 20:00Телефон: +38048 496 9718Email: kp_fortecya@ukr.net

КП "Фортеця" © 2019. Всі права захищено.